Йду туди де нікого немає

Йду туди де нікого немає,

Тільки я і самітність моя.

Туга душу в полоні тримає,

Я без туги вже ніби й не я.

Розлетілися мрії мов птахи,

Жодна з них не здійснилась на жаль,

Десь ширяють у небі невдахи

Залишивши зі мною печаль.

Не за мною схиляються квіти,

Не про мене дерева шумлять.

Дум журливих нема де подіти,

А вони ж ще й ніколи не сплять.

Дошкуляють щоночі й щоденно,

Кожній відповідь маю знайти,

Так живу з болем в серці стражденно,

Все шукаю куди ж мені йти.

Простяглися шляхи і дороги,

Вдалечінь ген за обрій біжать,

Та мої невгамовні тривоги

Біля скромної стежки лежать.

Їх зірки надсилають невтомно

Ще й глузують: - З роси і води !

І самотність щемить карколомно.

Так і йду сам не знаю куди ...

02.05.2021