Єдина, з твоїх фантазій

Єдина, з твоїх фантазій

Мені в пам’ятку єдина…

Мужчина з крилом підбитим

Схилився над юною жінкою.

Вуста її спрагло кличуть,

А руки горять з розпуки,

А перса пашать безсоромно,

А юні коліна тремтять.

Мужчині ж вона не до пари,

Бо крила, хоча б підбиті,

Йому пахнуть небом гордим.

Ні знятися він не годен,

Ні взяти її за дружину:

Він — небесен, вона ж земна.

А вона ж в очманінні юнім,

Вся онімблена мудрістю статі,

Так розкрилася чистим лоном,

Так заламує руки в млості,

Затуливши собою від нього

Своїх двійко незламаних крил…

Жінка завжди лежить горілиць

На своїх нерозлітаних крилах,

Бо ж, поламана мудрістю матері,

Лиш крильцятами персів злітає

До мужчини з крилом підбитим…

Єдина, з твоїх фантазій

Мені в пам’ятку єдина.