Єдине

Єдиний простір, що на все життя,

єдиний світ, який ти іменуєш;

збігається в єдине почуття

любов і зненавидь, що у тобі нуртують.

Кров глибшає, хоч гостроребрий світ

впивається в ростучу оболонку,

збіга сльоза, затягуючи слід,

немов мороз димучу ополонку.

Поглиблюється пам’яті кристал,

заламлюючи пройдене минуле,

єдине слово тихне на вустах,

немов бджола, що поверта у вулик.

Аби рости — свій контур розімкни,

кути наріжні тілом обволікши;

спорідненість шукай, не множини;

переходи у форми завше інші.

Бо ти єдиний, і єдиний чин,

і суть одна відвічних перевтілень:

в лункому колі викруглих хвилин

оце одне, що нам незрозуміле.

***