Ієронім Бош XX

Наші святочні пориви — палкі та вознеслі,

ніби й не нам волокти цю планиду грузьку.

Далі, все далі від нас рибалки і теслі,

Тільки предвічні сліди на воді та піску.

Годі рибалити, браття — глибини стемніли:

риба з морів у бляшанки тісні запливла.

Наші обійми схололи, обличчя змарніли

В холоді надто блискучих будівель зі скла.

Між синтетичних ялинок шукаємо віху:

як розпізнати майбутнє, о куле скляна?

Акумулятор для німба — винахід віку,

на видноколі — вогнетривка купина.

Щось ми згубили (а може, знайшли) на розпутті,

тут, в епіцентрі іржавих дротів та епох.

З тихим благанням дивиться в очі майбутні

наш до ялинки підвішений крихітка-бог.