III Будинок

Мов райдуга, що викута в гамарні,

Уже нагнувсь над домом віадук,

Але ще юрбами навколо ходить гук,

Стає в стовпи громохкі й незугарні.

Стовпи громохкі.  Палі риштувань.

Підойми зігнуті.  Поламані домкрати.

Кипить могутніх будувань

Гарячий бунтівничий кратер.

В’їдається у степ завзята праця та,

Як смерч, поставлений донизу головою.

Трясе рівниною і двигає горою,

Мов аркуші, шари земні горта.

І вибуха, як постріл, рух,

Розряд міцних натуг.

Тут

Буяє труд.

І пруг

ляга на плуг,

І кут

ляга на кут;

Луна іде навкруг

Споруд.

Ідуть потужні голоси,

Прокочуються в танці,

І відгукаються баси

Тяжких електростанцій,

Де на моторах, з-під щіток,

Між нафтових калюжок,

Повзе, закручуючись, ток,

Немов стальний остружок.

Наллявши сяйва в склянку ламп,

Він в’є свою спіраль

Від паль

До дамб,

Від дамб

До паль,

Кваплячись у даль,

Де хаос ям і хаос куп

Піску й рудої ржі,

Де на твердий, упертий шруб

Нагвинчуються етажі.

Колонки електричних гроз

В дротах прогримотіли,

І лопає тривалий трос.

Як лопаються жили.

І смерчі звуків випряда

Оскаженіла хуга;

То крутиться мерщій труда

Велична центрифуга.

Обертається мерщій,

Луна на гони й гони

По рейках гомінких колій,

Як вагонетки, гонить.

Копають степ, свердлять масив

І закладають тут же

Масиви стін,

І дула димарів,

І кратери споруджень.

Зубами чорними зубил

Рубають ромби брил,

Бетон громадять в кучугури,

І пахне, як озон, їдкий металу пил,

І котяться важкі акорди сил,

Широких спин і мускулястих тіл

З залізної клавіатури.

Залізо б’ють і гнуть прекрасну мідь

І горбатих м’язах руки чоловіка.

Над землею гримить,

Над старою землею гримить,

Як марш нечуваних століть,

Будування висока музика.

І стогне степ,

і стугонить країна,

Стальна запінена турбіна

Електростанцій громових,

І рухається день, як верств одвічний здвиг,

І другий день уже чекає черги,

Бо кожен день — як вибух і як штурм,

Шалений марш напружень і енергій,

Салют,

і виклик сурм,

і натиск,

і алярм.

1928