ІІІ “Там, де втомно в темінь тоне”

By Дмитро Загул

Там, де втомно в темінь тоне

Кучерявий вечір,

Хтось невтомний дзвоном дзвонить

Про чарівні речі.

Шелестять шовкові хмари

Безчисельним шовком.

Вечір хмарами гітарить –

Марить безумовку.

Простягнулась ген з діброви

Тінь нічного духа.

Вечір сном примружив брови

І напружив вуха.

Вечір чаром зачервонив

Монотонне плесо.

Хтось в чарівнім царстві тонів

Відправляє месу.

ПОЗА ЗБІРКАМИ. POESIA MILITANS