Імператриця Варвара

Ні бекання, ні мекання у мжичці,

Куди не кинь — по голову плюта.

В короні з буряків на буряковій гичці

Із димаря Варвара виліта.

Де гайвороння вимокла орава

Над клубом спить і носом ніч клює,

Летить зболіла, здумана Варвара

У царство незвойоване своє.

Мерщій! Мерщій! В пониззі, в луговині,

Садовина та мокне і сичить,

Де кожній картоплині й цибулині,

Морквині, капустині, гарбузині

Душа болить, терпка душа болить.

Корові тепло, гусям, курям тепло,

У хаті тепло й дітям, далебі,

І ті вітри, що вимокли над степом,

В печі над жаром сушаться й собі.

А тут-плюта! І морква, й цибулина…

Тут все на світі, що там і казать!

Тепер літай, лиха твоя годино, —

В недобрий час добру ж не пропадать.

1964