ІНГУЛЕЦЬ

Літо падає в сон, теплий сон, журавлиний,

І на крилах надій відліта кожен рік.

В наших світлих садах достигає калина

І в прозору росу тихо капає сік.

І шумить, як вино (молоде та веселе)

Наша давня ріка, наш старий Інгулець,

Золотіють поля і біліють оселі

У єднанні сердець і весільних кілець.

Так шуми і гуляй, Інгулець,

Ти – єднання гарячих сердець,

Ти – калиновий сік у росі

Сотні літ в стародавній Русі,

Ти – вино наших радісних мрій

В океані великих надій.

Там, де маки цвітуть, де буяє калина,

Там, де верби схилили тихі віти свої,

Розпускає косу молода Україна,

І для неї співають в гаях солов’ї.

І той спів відліта у літа журавлині,

До зірок і шляхів, що знайшли чумаки.

І біжить Інгулець по широкій долині,

А з далеких світів нас вітають зірки.

Так шуми і гуляй, Інгулець,

Ти – єднання гарячих сердець,

Ти – калиновий сік у росі

Сотні літ в стародавній Русі,

Ти – вино наших радісних мрій

В океані великих надій.