ІНТЕРВАЛИ

Розбещені звуки біжать, як мелодія духу,

Як спалахи сонця у мороці темного дня.

Але в тому співі скривавлена, стомлена туга

З якоїсь нагоди шукає Пегаса-коня.

Той пошук біжить, як приховані кроки дитини,

Жбурляє у вітер каміння насурмлених хмар.

То – спів, у якому немає для часу провини,

А є порожнеча й «ніщо» безтурботних примар.

Розплющений сніг загорнувся в калюжу.

І райдуга, начебто чорна дуга,

Згубила всі фарби. І блискавка тужить,

Бо демон затиснув в руці батога.

І сум, наче сумнів, нівечить проміння,

І губиться сонце в димόвому дні.

Й мороз під ногами хрумтить, як насіння,

І топиться погляд в п’янкому вині.

Зима розгорнула країни німого тремтіння,

Взяла в кучугури всі звуки. І тільки луна

Колишнього сяйва співає, бо небо ще синє,

І що незабаром нас знову зігріє весна.

23.11.1999