* * * незакінчене

Йому Ти не додзвонишся, він вже загинув

Мені як можна більше не дзвони

Одразу пульс у скронях й смак полину

РаЮ не стало, де так щАсливі були вони

Гудки й відразу дивну пісню чую..

Бридкий і нИзький голос завива

Невже вже ангел смерті за спиной чатує?

Диви, лиш ватра згасла, почались дива..

Я озирнувся Він сидів на кортах

І як мисливець Він сліди читав

З обсидіану м'язи, стрункість хорту

На чорних його бедрах спис лежав

Та голос все приємнішим здається

Неначе тужить і скорбить за ним

В закритих на повіки Очах щось стаЄться

Вони крізь шкіру раптом сяють голубим

Я бодхісаттва...ти я бачу, теж...

Він раптом каже не спиняя співу

Пожеж запалим ми без меж авжеж

Пішли, покажу як не плутать праву й ліву

Я посміхнувсь, себе впізнавши в ньому

Аж тут відчув що це же я і є

У тілі дивовижному такому

Я це купляю дядьку, це моє!)

Ні це не тіло, а хоча забий

ти зникнеш без вісті, і це одна з умов

Це ти у дзеркалі, тут всі без тіл малий

Матеріяквода, прозора до основ

Коли помреш - то з висоти пірнай у землю

А далі виринаєш як метелик або кит

Крізь землю проваливсь і зриш крізь землю

Пливеш і гріє вид із під спідниць кобіт!)

Лиш час тут плине як і для живих

Земля Свята як clear ballistics гель

Тут справжня Атлантида underneath

Зіон підземний брат земних Помпей

Пройдисвітом крізь три світи летиш

Рвеш плівок-переходів поверхневий натяг

Скидаєш тіла мантію і весь із лави ти

Любов із списом все зшиває навпіл

Ті дві пігулки ж

не про прокинутись або заснути

Це про залишитись або піти

Летіти далі інде й все забути

Або зостатись і братів спасти

-Та стрункість ця твоя. Зажди, ти жінка?

-Скоріше їх, вони..) Я Смерть, як перехід, портал

Залишивши тут пристрасть - збережи вогонь!

-То я вже?

-Та ні, момент ще цей інтимний не настав

Вуглі світились, як галактика у ніг,

Foo Fighters Everlong у голові

я все життя чекав і дочекатися не міг

Коли спис в серце встромиш ти мені

Ти пригнула, я з сна у сон прокинувсь

Ого, то може дійсно не пора

Гриміли виходи приходи як по сходах,

я йшов і засинав, мене обійняла нора

До прірви підійшовши посміхнувся,

Зирнув униз й пішов в зворотній бік,

На все життя за мить я озирнувся,

Я не тікав - я сильний брав розбіг

Muertocazador

01-07.2024