Йона

Йона, покидаючи рибу,

полишає в її нутрі стотир:

Для Симона Кифи

на сплату податку згодом. Мир -

річ не дармова. Тарифи

на нього зростають щодень

у висоту і вглиб та шир.

Нові цифри шкрябає грифель,

Перетворюючи бідняків у транжир…

Наш корабель розбився на рифах,

В буревій під гуркіт небесних мортир,

За валькіріями ворони і грифи

Зачищують побоїще, і до пустих квартир

Поселяють переможців, згідно списку

під грифом

«Цілком таємно». Поряд школа, церква і тир,

Далі офіс шерифа,

Наліво бордель, направо - монастир,

Поміж ними пустир,

Там колона зі святим з господніх мастифів,

що боронив місто від чуми та тифу

(тепер його ім’я носять місцеві пиво та сир).

Гора, на якій радіовежі металевий штир,

А далі тихо-тихо…

Страшно і моторошно – хоч не дихай!

Тут кожен другий по життю тільки грифер.

Та й життя як постcкриптум.

Поки не увімкнули опалення, рятує калорифер.

В небі тепер на одного янгола сто один нетопир…

А Балтазар влаштовує пир,

Йому розтлумачено послання шифр,

І одразу по учті він як вихор

з Мельхіором і Каспаром подасться у вир

мандрівки на захід,

хтось гадає, що подалі від лиха.

Та насправді були і інші знаки

І Вавилон на Єфраті

він полишить

Аби потрапити якнайшвидше

В Єфрату,

Туди,

де молода мати

дитятко колише

Під янгольскі співи, що чути аж тут: «Слава во вишніх!

Слава во вишніх Богу і на землі мир!»