Іронічно, з повагою

И.А. Бродскому

Роки все ідуть, але я і донині

не розгадав твій кросворд, Іосіф, —

«На независимость Украины»

авторства бруклінських хмарочосів.

Йосипом звати не буду навмисно,

котись за своїми російськими ка́зками,

поки летіли ракети на місто,

я почитав твій збірник затасканий.

Ще піонером, пробач за жарти,

вичитав світ із твоїх римованих,

й теж, як вжалений, кинувся писати

різними язиками* мовами.

* має бути закреслено, але на цьому чудовому сайті немає такої функції

Скільки себе памʼятаю, був ти

супутником довгих самотніх доріг,

скільки разів підіймав я бунти

там, де звучало відлуння твоїх.

Читав, як тебе, молодого, доносами

загнали, що пса, у куток «вєлікой»,

а ти там себе віднайшов і дорослими

римами вистрілив — картеччю літер.

Справжній поет в далині промерзлій,

воював з режимом вже в своїх двадцятих,

але стільки за вік свій писав про меблі,

що чорта не помітив у власних дверцятах.

Скільки таких довели до мотузки,

ти пережив — вони паспорт віджали,

та все одно ти лишився "русскім",

не відрізнившим гадюку від жаби.

Знаю, ненавидів червоний батіг,

хисту для цього багато не треба,

шкода, що ти так за життя і не зміг

убити імперця всередині себе.

Легко ж, сидячи в Пало-Альто,

кидати народам звання малоросів,

я б подивився, як ти б в своїх пальтах

отримував Нобеля у Сандармосі.

Боже боронь, у народа з мовою,

з чорними землями й спадком Русі

буде свобода. З якою ж злобою

ти це писав, аж мабуть облисів.

Записи бачив, де ти вискрипуєш

в тому вірші "Украину" — з гонором,

мов доторкнувся до рани відкритої.

Треба ж бинтом, а не доларом.

Час уберіг тебе від задоволення

дивитись, як ви на «братів» напали.

Очі б у тебе були, що в оленя,

дивлячогося на фари.

Хтось перепише твій фінішний звіт,

позбавить поезію твоїх химер,

можливо, тому я прийшов у цей світ,

і ти через тиждень помер.

жовтень 2023