Ірраціональність

Подивись на свою руку,

зазирни у диво-всесвіт,

затримай в собі цю думку -

і почуєш срібний плескіт.

Та вони все вислизають…

Раз, - і більше не впіймаєш

відчуття́, що осяяють

та ідуть. Ти пам'ятаєш

ті, інакші наші роки,

що в ночах сліпих блукають?

Незакінчені дороги

знов про себе нагадають.

Змінюючись в круговерті

так безглуздо і… змістовно.

Ці осяяння відверті,

хоч й накреслені умовно.

А тому́ ця нескінченність

і гнітить і надихає.

Інших вимірів належність

непокоїть, поглинає.