Іржа часу

Горланить радіола через стіни,

Коханку з перепою б’є сусід.

А я гортаю фото з України —

Від тих, кого не бачив десять літ.

Це лихо — фотографії від друзів.

Іржа часу! Хто глум твій не терпів?

Мов губить листя сокорина в лузі,

Так падає волосся з черепів.

Себе не бачиш — ліпше видно друга.

Який він красень був!

Часи, часи…

В очах загасла поривань напруга,

Розмились риси мужньої краси.

Куди воно пішло? Невже на вроду

У сил небесних також є ліміт?

Хвали чи лай породу і природу —

Твої слова не перероблять світ.

Коли надходять невеселі дати

І з вуст жіночих маєш відкоша,

Хто Фаустом не зажадає стати,

Якщо у нього водиться душа?

Такий товар не для старих валізок —

Сьогодні інша мова, інший сприт.

І Мефістофель вже не метафізик:

За пляшку добуває Маргарит.

Оці містерії щоночі бачу —

Гуртожиток до ранку не стиха.

Сміюсь крізь сльози.А частіше плачу.

Та не суджу —

Бо й сам не без гріха.

04.02.1986, Сибір