Іржавий осінній явір

Як пахне явір восени!

Як пахне явір!

Ще й при потоці, наяву,

вві сні, в уяві…

Яка роса по кім біжить!

Холодна, сива…

Вона спадає на коня,

і пахне грива.

А буде ранок і туман.

І тихо-тихо.

Іржавий явір обніми,

вдихни

і дихай.

Живою кров’ю і кістьми

в злобі, в неславі

осінній явір обніми,

іржавий явір.

Його роса подріботить

у тебе в оці.

“Прости”, — шепочеш. Він горить,

і кінь в потоці.