Ісход

Не забути тих днів ніколи:

Залишали останній шмат.

Гуркотіли й лякались кола

Під утомленний грім гармат.

Налітали зловісні птахи,

Доганяли сумний похід,

А потяг ридав: на Захід… на Захід… на Захід…

І услід — реготався Схід.

Роззявляв закривавлену пащу.

П’яний подих нудив, як смерть.

Де ж знайти нам за тебе кращу

Серцем, повним Тобою вщерть?

1920