“Йде мати і дитя несе”

Йде мати і дитя несе,

ховається в дорозі.

її під зорями спасе

короткий сон у стозі.

Якраз під зорями Різдва

я — стіг сухого сіна.

Овеча тепла голова,

повисмикавши зліва

найтонші стебла золоті

дитину гріє, лиже.

Я тут поліг. Я — сіна стіг.

Зі мною веселіше.