Є люди – мов отруйнi змiї

Є люди – мов отруйнi змiї.

У їхнiх жилах жовч, не кров.

Лиш дай їм волю, знову й знов

Перекусати всiх зумiють.

Було б, напевно, i не зле,

Аби гризнули б i себе!

Аж нi. Себе вони плекають

I нiжно люблять, бережуть.

Хто i навiщо дав їм путь

У цiм життi, так i не знаю.

Можливо, вища воля в тiм,

Щоб ми, їх бачачи отруту,

Нiколи, нi в бiду, нi в скруту

Не уподiбнювались їм!