Йому 29

Йому 29,

а мені трохи менше…

і ніби між нами

цілий всесвіт і ще щось більше.

Він дивиться на мене

наче знає більше за мене,

а я гублюсь у погляді

і у своїй тиші.

Я люблю його безмежно —

так, як не вміла ніколи.

До болю, до сліз,

до внутрішньої порожнечі й волі.

І, може, це й неправильно —

любити так сильно,

коли хтось лишає тебе

під питанням “чи ми разом, чи ні ми”.

Та серце не питає дозволу,

воно просто б’ється і відчуває…

і навіть коли болить —

все одно його не зупиняє.

Йому 29…

і я не знаю, куди веде ця історія,

але точно знаю одне —

я відчуваю це по-справжньому.