Юрієві Дараганові (“Смаглявість від того вогню”)

На Ольшанськім кладовищі в Празі, 

в місці, де була могила Юрія Дарагана, 

поховано якусь жінку. 

Хрест валяється на стежці.

З часописів 1936 р.

Смаглявість від того вогню,

Грузинські очі, сухість вилиць,

Слова, що цокали і бились,

Продзьобуючи вихід дню.

Раз — орлій клекіт, раз — стріла,

Раз — вірна куля. І ніколи

Не змусив хам короткочолий

Схилити гордого чола.

Гірська душа зійшла в степи,

Де вітер, і козацькі чоти,

І щось, либонь, від Дон-Кіхота,

Бувало, в постаті тремтить.

Щось старовинне, щось п’янке,

Як пісня, як лицарство й слава,

Щось разом ніжне і тужаве,

Мов криця — тверде і крихке.

І от, ударив буревій

В пориві хижої нестями

Й засипав мертвими снігами

Вогонь очей і ніжність вій…

Лиш десять літ — і вже по всім.

Серця сліпі! Серця калічні!

Коротка ця хахлацька вічність,

Непевна і гірка, як дим.

02.11.1936