К.Марло В.Шекспір Сонет 1

Від чудових створінь, гонорово,

Ми чекаєм нащадків в красі.

Час марнуємо, наче він слово...

Пам"ять в генах; ощадливі всі.

На весіллі зірки запалають;

Май очей ворожбу до межи.

Там достаток, де зичемо раю,

Та бажаєм діток... Не кажи,

До величної місії світу -

Бути щастям від сонця весни,

Ще бруньки, та бутони до квіту

Звуть, дива бережуть... Так вони

Нам бажають:  "Не скнарою будь -

Не бери в домовину всю суть."