Калинова птаха - мова солов'їна

Калинова птаха - мова солов'їна

Сидить у полоні крилатая птаха,

Забута, змарніла та досі жива.

Гукає до кожного з нас, бідолаха,

Не хоче забутою стати вона.

Лунає у пісні пташина відвага,

Весну закликає, чи скорі жнива.

Поміж козаків, літала ця птаха,

Для них солов'єм, чи журавкой співа.

Та зникла в людей до неї повага,

Закрили у клітці, затихла вона.

Лиш зрідка відпустять, була щоб розвага,

Бо зараз не модна пташина, сумна.

Цураються птаха і кажуть, убога,

Та хочу спитати, чия це вина?

Забули про птаха і хочем, чужого,

А наша голубка у клітці одна.

Не будьте пихаті, забудьте зневагу,

Вона калинова у серці була.

Розправити крила, дайте їй змогу,

Щоб мова пташиною в небі плила.