Камінний святий

Раз обходили ляхи

Навкруги костьола,

Захопили хто що міг,

Ходять наокола.

Ото мазур і собі,

З набожництва свого,

Перед себе захопив

З каменя святого.

І аж крекче, неборак,

А святого носить

Та щоб живо обійшли,

Пана бога просить.

А тут, йому не біду,

Тілько що ступають,

А навколо обійшли —

Знову починають.

Бачить мазур, що ніяк

Справи не докаже,

Та об землю тим святим

Та й до нього каже:

«Був-ись,— каже,— молодий,

То тоді носили,

А тепер ходи і сам,

Мені не до сили!»