Канеш у Лету, по лепті для чада

Канеш у Лету, по лепті для чада.

Промінь в очах, чи розлючений кратер

Можеш ховати до першого граду,

Лиш не забудь, що ти гладіятор.

Ти – амазонка у джунглиськах міста,

Ріж-но кинджалом артерії вулиць!

Власна сміливість – напівреконкіста-

Сили резервні збереш, і все збулось.

Навіть Касандра в лихому пророцтві

Буде мовчати, як риба у січні…

Хочеш дістати про вічність свідоцтво –

Менше задумуйся, що таке вічність.

Ти, хто поет, хто з арен на арену,

Словом-мечем залоскочуєш душі,

Всоте воскреснеш і вже недаремно:

З Лети до лету у віршах насушних.