карантин

Ми давно вже не юна ватага,

Хоч і далі торуємо шлях майже наосліп.

І в житті нам все менше перепадає речей заради розваги

І схожий на голубиний послід

Весь наш спадок і слід. Як химерний дослід

Над щурами в лабіринті це все має вигляд, от що.

В чому ж джерела нашої наснаги

Віри, надії тощо?

Як ми збираємо себе знову по трощі?

А заразом і довколишній світ, наше корито,

Ставимо на ваги (а це не так просто)

плоть і стать, час і простір,

Починаючи з «де собака зарита»

і до «звідки роги стирчать»,

Оживляємо мощі

Живою і мертвою водою( з однієї фляги),

І навіть інколи чужим коштом. Ми – маги,

Ворожбити. Посланці таємної пошти,

Чаклуємо і поряд мурмочемо новий шлягер,

Щоб ворог був битий. Закінчився стаут, є лиш лагер,

Розливаймо і квити. Хтось та навідається до нас в гості.

Мо, такі ж як і ми підстаркуваті стиляги,

З дотриманням всіх стандартів і гостів,

Чий вік відчуття спливу часу загострить…

Ховаємо козирні тузи в обшлаги,

Вкотре гадаємо, що нам завше не вистачає злості,

а, може, й відваги. Мабуть вся справа в зрості?

Зламані рівні і лаги. На дверях знак від пробоща:

Каспар, Мельхіор і Бальтазар. А від нас - Череп і кості.

Обидва варті уваги.

Свої зайдуть, а зайвих поведуть на розстріл.

Їх легко впізнати: хоч клоун, чи актор-трагік,

Та й ми достатньо дорослі -

У них карнавальні маски, а за ними обличчя в корості,

Вони перекотиполе, а ми – бродяги,

Хоч часто плутаємо дешеве з найдорожчим,

Та не в кожного вітру достатньо тяги,

Аби майоріли гордо вгорі наші стяги

Чи то в час кривавої війни чи в час святої прощі.

Тим то багато з нас вперто день за днем вощать

Драккари для своїх варягів.

Знову лунає веселий гамір на площі:

Сіктимуть голову - вбиватимуть клин - вибиватимуть з рівноваги

Натяг світ тримаючих линв,

Крутяться поволі колеса карми, старої колимаги,

Що править нам давно за млин.

Людина завше зліплена з кількох різних глин,

У кожної свої властивості, недоліки і переваги,

Та Бог з ним!

Ідальго з Ла Манчі, суміш бруду честі дивацтва і засмаги,

Вже скоро буде тут! Пройшов Рим і Крим!

Він янгол воскресіння і заразом свідок останніх годин.

А в нас й досі все двояке: весняно-осіннє,

Жаль, що ми вкотре переведені на карантин.