До неба і взниз

Карти всі скинуті давно

Гра не належить вже тобі.

В голову б’є червоне вино...

І ти залишаєш двері відкритими.

З ночі до ранку чорними,

Лякливими фарбами втілені -

Ми були такими різними.

А залишились… двері відкритими.

Кроки в північ чути твої -

Це не наші слова, не наші думки -

Ми просто маскуємось.

Але вони все одно – вперед чи назад.

До неба і вниз – в нічній темноті:

Орлиний політ, мов дикий ведмідь

Ти загнаний тут – малюєш свій світ.

У безліч зірок – до неба і в низ.

До неба і в низ – без часу ця мить,

Ти йдеш на пролом та сили не ті.

Мов осінній листок у шаленій грі

Летиш до небес і падаєш в низ.

Відкинено в пам’яті історії

І тобі уже сказати нічого.

Змінено усі в світі теорії

І з богами всіма покінчено.

В наших серцях вогонь -

Відчуй самоту серед людей.

Почуття що зійшли на нуль,

В мозку нема нових ідей.

Кроки в північ чути твої -

Це не твої слова, не твої думки

Ти просто лише існуєш.

Але сенсу нема – вперед чи назад.

Опір по крихті зломлено - ти один

Жах огортає душу – це час навпаки.

Чекаєш коли прийде новий день -

Він розірве коло це на шматки.