Касарня

ми навіть її не бачимо і не знаємо яка вона

адже вдосвіта вибігаємо з неї і повертаємось

коли споночіє

певно вона мурована

ще й досі в ній пахне людським потом

і сіном зі стаєнь гусарського реґіменту

здається має кам’яні сходи

а коли ми шкребемо її безконечно чорну підлогу

відламками шкла і тупими бритвами

то здається шкребемо спину великого кита

вгрузлого в мілину

у листопадовій пітьмі шостої ранку

лунає сурма побудки

розлучивши кожного з його нічними дівчатами

і під хрипкі погрози капралів

друга чота зіскакує на голови першій

ми ніяк не можемо розтулити очей і руки

все ще тягнуться за дівчатами котрі відпливають

і так починається день