Катам

Катуйте, бийте нас, кати,

Печіть огнем, ножами тніть, —

Ачей поможете знайти

Таке в нас місце, що болить.

Ще нам не досить боляче

Від наших мук, від наших ран;

Ще в шкурі ми, то нам іще

Здається, що на нас жупан.

Кінчай же, кате, і сміливіш

Дери вже й шкуру на паси,

То, може, плакать нас навчиш

Або ще й духу наддаси.

Нехай, хрестившися огнем,

Наш сонний дух розбудим ми

І голову твою розб’єм

Об стіни нашої тюрми.

22 серпня 1893