Кава без слів

Холодні руки — це крига між нами,

Погляди згасли в мереживі брехні.

Сценарій написали чорними плямами,

І знову розлита кава на столі.

Розбиті мрії, фотографія розірвана навпіл,

Спогади тануть, мов дим у нічній імлі.

Ми втратили контроль, як у розбитій склянці,

Що впала з долоні на хисткій межі.

Й прощання без слів — чек вічності й часу,

За каву, що стала гіркою на смак,

За спогади, стерті безжально й нещасно,

За рахунок поділений просто на знак.