Кава

Кава-пава розпустила

Духмяні обійми …

Пригортає й кличе-кличе

У краї, у мрійні …

Краї спокою і фарби,

Повні сонця й моря,

Де і тихо, й шумно-тихо

Хвиля, ніби в жорнах,

Всю тривогу в пух небесний

Перемелить ніжно …

Пустить душу … політати …

В цьому ранку сніжнім …

За вікном білюща днина,

Морзець-забава …

Тепло з холоду глузує …

Пʼємо з ним ми каву …