Казка

Прийшла пора уже лягати спати

закрила очі й рину в світ думок

думки вони як лебеді крилаті

мене відносять в світ нічних казок

тут феї що злітають вверх до неба

дракони що загрозливо ричать

а я стою хоч далі іти треба

не можу від них погляд відірвать

внизу русалки, їх хвости сіяють

наввипередки з хвилями пливуть

вони руками радісно махають

запрошують у гості зазирнуть

веселка в небі кольорами грає

а я іду до замку між дерев

і раптом мимо птиця пролітає

яскрава і горить уся вогнем

навколо дивні квіти розквітають

і їх збирає дівчина-весна

метелики великі тут літають

привіт, мені всміхнулася вона

а далі... далі скелі і тумани

й хатинка що на курячих ногах

і я іду одна під небесами

це місце визиває тільки страх

помітно вдалині якогось змія

і бабу що на ступі проліта

не хочу тут зустріти лиходія

йду швидше а в реальності світа

ну от і все я підійшла до замку

торкнулася рукою до дверей

прокинулась, привіт сказала ранку

і повернулась в світ нових ідей

Автор вірша: Анна Ходіс