х.

Тут людські серця тремтять від морської величності

Зливи псують грандіозні плани на день

Десь там, так далеко, щодня тремтять сірі стіни

Десь там залишиʼлась моя щоденна мігрень

Там холодними душами над пеклом панельним написано

Це кінець. Ми назавжди тут. Нас народжує смерть.

Ця земля утримує непотрібних, зписаних

Час на годинних щастя назавжди завмер

Жодна хвиля мене не поверне в місто ненависті

Жодна смерть не здаватиметься чимось чужим

Жодна хвиля не вимиє з мене ранньої старості

Стерте з мап, майже мертве, я там, я назавжди із ним.