Хай буде так

Хай буде так, не милуй - хоч прости.

І нині, й повсякчас, на віки вічні -

не позбавляй мене цієї дивної мети.

Дивитись в очі тих, кого зустрів.

Кого - ти знаєш! - так ненеприпустимо мало!

Ділити з ними мрії, хліб та сни.

Вбачати святість в вікнах і зірках,

в бінарних кодах і в розмовах по дорозі,

а раптом - в ночі, де є тільки я і страх.

І коли час на сни, котрі без снів,

Що йде, скрадаючись і сіючи тривогу -

Прости мене за всіх, хто мене не простив.

І за мене самого, бо не зможу.