характеристика

Я з тих, хто рідко визивається добровольцем,

І часто говорить підбадьорливі слова запізно.

І є не надто заповзятливим богомольцем,

А як збрешу - не дорого візьму.

Я - електричне коло, в якому відсутній запобіжник.

По ризику з горла прихльобував шампан Моет

І в чаї не відмовлю собі у лимонній дольці –

Щоб там в кишенях не було - воно моє.

І милостиня жебраку в кілька мідних монет,

І всесвіт в чарівній фасольці,

І медаль за дурість чи хоробрість – віддам сину чи донці,

І, мабуть, все. Ні моргів поля, ні стодоли зі збіжжям…

Та сонце для всіх встає (хоч, може, тільки вдає).

І переконуюсь все більше - існує (і навіть суттєва) розбіжність

Між світом, який ми спостерігаємо і тим, що насправді є.

Серце мов камінь, камінь наріжний,

Який відкинули геть: бекар, що скасовує бемоль і дієз

Кажуть, що ми переоцінюємо турботу і ніжність,

І це заважає природному плину речей. Авжеж.

Мовляв, для відчуття свободи достатній і широкий воль’єр,

Ласують душами ліліпутів Свіфт і Мольєр,

Тіло ж кволе, але бадьорий дух! Вічності каламуть.

Лабіринт. Фойє.

Нудимось в очікуванні Мінотавра. Вже скоро проб’є

Опівніч годинник на ратуші і чари спадуть,

але чаклунство щойно зачне ту з одноактних п’єс,

в якій щасливий кінець може викривити суть

задуму автора, що, мабуть, замислив (знову за своє!)

позловтішатись зі своїх героїв під солодкого Преслі.

Вийшла людина і її смисли. Суб’єкт,

Чиї записи в графі «мрії» янголи не раз перекреслять.

Я з тих, хто впихає пальці в рани воскреслим,

Бо знає достеменно: біль - первинна ознака, що живий.

Коли не залишилось ні крихти з тих запасів,

Що приніс з собою. Хоч вий! І твоє безпосереднє «зараз» -

Само по собі, не наслідок, без номера на блясі,

І в розпал бою знає, що розмірковувати про чорні діри, квазари можна доти, поки впевнено стоїш на слонах і черепасі.

Полудень. Десь жайвір дзибонить над головою,

там де сховались Стожари

А ти дрімаєш в затінку тераси,

А може й навіть не ти, а Бог чи ти сам - Бог! Які викрутаси!

Та хто твою самотність окрім уяви скрасить?

Чи буде за право бути поряд з тобою торг?

А літо в зеніті і попереду дні, по вінця заповнені працею.

Попереду жнива. Платитимеш працівникам і даватимеш в борг;

То час воскресіння душ і світу реставрації.