Хатіко

Маленька, сумненька Хатіко

Чекає свого господаря...

Сидить на порозі,

Не їсть,

Не п'є,

Чекає поки цей день промине,

І наступний,

І рік,

І два...

І так, рік за роком, минає життя,

А господар усе не йде.

Вірна Хатіко з місця не рушить,

Вдивляється в очі,

В душі,

В какофонію звуків,

Рухів...

Дочекається?

Хто його зна...