Хатина в лісі скраю

З-під снігу визирає.

Давно-давно чека на мене

Хатина в лісі скраю.

Тут я росла, зустріла юність,

Спроби перші пера.

Нині вона дивиться сумно

І вікна-очі витира

Їй вітер, змахує сльозу,

Ніхто не чує ті плачі,

Лиш блискавиця  у грозу

Загляне в шибку уночі.

В кожнім селі таких хатинок

Стоїть тепер немало.

І тільки гарний спів пташиний

Всіх їх розвеселяє.

2020 р.