Хазяйка-осінь

В лице вже дихала хазяйка-осінь...

А я тебе любила і люблю ще досі.

І з ніжністю я згадую весну, що так буяла,

І те, що я кохаю так – як і тоді кохала.

Це все по-справжньому і з гіркотою ще полині.

І я така подібна з осінню вже нині –

То я сумна, а то, як сонечко, грайлива,

То я нещасна, то безтямно я щаслива.

Я знаю – осінь мудрістю багата,

Так, як теплом й добром моїх батьків хороших хата,

Та лиш не знаю я, як вирвати з душі,

Оті осінні затяжні дощі.

***