Хлопчачі очі старості науки

У старості - хлопчаче серце, є

Важкі дитячі безпорадні руки,

Ще й очі, де розлука день псує,

Гірчить що трунок милості науки.

У юності знавця постава днесь,

Є звичка мудреця з коротким стажем,

І гордовитий вигляд, голос десь,

Чекають, зла міцні: рука, Бог з пажем..

Ось так бредуть ходою від небес,

Рука в руці, бо світ над ними... - днина...

Дві мудрості - бунтарство й спокій мес,

Дитя - старий і той, - повік, дитина.

Гріх ночі, мли - розлуки, рай псує,

Гірчить що трунок з величі розпуки...

У старості - хлопчачі очі, - є...

Й важкі, дорослі, безпорадні... муки.