Хмари ясного неба (85)

Ти поховай любов посеред хмар,

і розжени їх вітром свого серця.

На кладовищі стільки не бува примар,

скільки зірок без тебе обійдеться.

У шумі ти бажаєш тишини,

але у тиші хочеться кричати.

І на полиці книги з давнини,

рядками тими змушують мовчати.

Добро без зла ніколи не буває,

нема світанку у холодній ночі.

Нема і неба, коли не літає,

у ньому той, думки котрого творчі.