Хочеться, щоб чекали

А у мене є знайома одна, все таки добра й смілива вона.

Чому? Запитаєте)

І я розкажу...,бо вона є особлива, скромна , ще й неговірка.

Живе й навчається собі, старається чогось здобути,мети своєї досягнути...

Попри все те іще вона, ну явно, рідкісна й проста.

Не ходить в бари пити пиво, на танці відмовляючись: Ви що? Іде війна, ну схаменіться,люди, на крові Ви танцюєте святій,яка все більше там,на Сході,ллється...

Одного разу,так чомусь здається,знайшла вона своє....*******

Щоразу писала, ночами не спала,тримаючи на грудях телефон...

Слова теплі підтримки часто надсилала, і як обстановка там,завжди питала,

бо знала,нелегко на клятій війні...

І щоранку,прокинувшись ще до світанку,чекала на звістку,питала як справи і здоров'я як?

Не знати ,як їх доля буде далі, сказати можна ,дійсно ,рідкісна вона..

Чому?Тому що, день і ніч не спала, весь час молилась,вірила,чекала.

А решта хочуть лиш гуляти, курити , пити й танцювати, і дня не зможуть так чекати,бо їм начхати, їм начхати.

Але так хочеться, щоб усі чекали, завжди віру не полишали й майбутнє наше захищали...