ходити і відчувати...

By Тарас Яресько

ходити і відчувати —

як в’їдається шурхіт,

як тактильна пам’ять підводить вітер,

як щуляться слимаки

(з класовою заздрістю до равликів)

завжди знаючи напрям поривів

по холодку в наслинених тільцях,

ходити і мружитися

осонням відкритих галявин –

цих мобільних станцій

переливання світла —

ходити і мружитися

мов намагаючись не запустити у

себе забагато одразу,

ходити і бачити

серед стовбурів —

з пропускною здатністю серцевин

в одиницях вразливості —

як світло на землі пролите між

ґратами їхніх тіней —

так ніби дивишся на черевце оси,

ходити і підглядати

як промінці проникають зі зламом

у свідомість росин —

але самі лишаються там

награбованим,

ходити і чути

як браконьєрами в собі ловимо

своїх степових вовків

чиїм висолопленим язикам

забракло б усієї вологи

щоб зализати обличчя вітру,

ходити і пильнувати —

як радість переховується десь тут —

на світлочутливому боці смутку

де різношерстий ліс

безуспішно старається

витрусити зі свого листя

весь шум та шурхіт —

ходити і чути

ходити і мружитись

ходити і шурхотіти