Ходою викривлених рун

Примари дім росте, як тор -

Причастя тут шматком газети,

Відспіваний мій давній горб

Нудьгуючим анахоретом,

У дивну інохідь весни,

У колір безнадії ока,

Де в масці гіпсовій тісній

Вночі блукає тінь пророка

Ходою викривлених рун

У лабіринти і тривоги,

Між одномірних дивних струн,

Від осявання до знемоги.

***

Голодні жорна – вогкий сон -

Царюють тут ,неначе книги,

Що тчуть закляклим язиком

Всім нам, як прощення – вериги.

Словник улюблених вогнів

Під брамою Святого Юра -

Вже на амвоні кіт зомлів,

Як чорт у вигинах каптура.

Де кіновар`ю на лиці

Кипить від розуму отрута

І клірос всіх теодицей

Між позолоти не розчути…