Холод над Дністром

Ніч зимова надворі, вітер завиває,

Тріск морозу за вікном душу розриває.

Хмари місяць застелили, зірочки сховались,

Над Дністром міста і села в темряві зостались.

Серце тугою обвито, спокою немає,

Холод лютий до осель крізь шибки сповзає.

На столі стоїть лампадка – морок розсіває,

Руки старі, зашкарублі ледве зігріває.

Із очей біжать сльозинки – щоки обпікають,

На останок літ в оселях люди замерзають.

Стара груша під вікном тулиться до хати,

Буде разом із людьми зиму бідувати.

Не заснула до весни, віти простягає:

Не рубайте, не крушіть я ж іще живая!

Морок зійде, розійдуться, щезнуть люті хмари,

І над нашим Придністров'ям сонечко засяє.

Грушка пишно зацвіте, кроною заграє

І родина попід нею пісню заспіває.