Холодна ніч

Холодна ванна — гаряче тіло,

Оповите стражданням, палюче й безсиле.

Там біль проклятих душ кричить із пітьми,

Загробний світ — де були ми самі.

Безтурботні в танці, що звуть його — чортів,

На краю між світанком і пеклом без слів.

Червоне проміння з самісіньких райських глибин

Освітлює прірви потаємних причин.

Вигадані нами обставини ночі

Ховають гріхи у сполохах очей.

І тіло тремтить — чи від страху, чи втіхи,

А душі мовчать… бо вже звикли до криків.