Хотів би, та не можу

Я хотів би бути Донкіхотом,

Воювати з вітряками без кінця,

І присвячувати всі свої походи

Ясній вроді твого ніжного лиця.

Я хотів би бути витвором Шекспіра

Й серед днів буденних, навіть, злих

Почуттями захлинутися без міри

І з тобою залишити світ живих.

Я хотів би народитися у Трої...

Я б тебе тоді, мов принц Паріс,

Що Єлену в Менелая вкрав без бою,

Ухопив би й за край світу десь поніс.

Я хотів би бути, та не можу.

Я ж не принц і не герой – простий студент,

Тож коханню, що мене завжди тривожить,

Не збираюсь зводить вічний монумент!