Хресна Дорога Ісуса

Стація сьома Ісус другий раз падає під хрестом

Вдруге паду я під хрестом,

Знесилений й не можу встати.

Немов роздавлений тим злом

Я потерпав,сил ніде взяти.

                                                           Вояки бють Мене кнутом,

                                                           Кричать Вставай!Не смій вмирати

                                                           А я мов мертвий Збитий злом,

                                                           Хотів би,та не можу встати

Ледь-ледь,підводжусь я й встаю,

Несміло під хрестом ступаю

До Батька молитви я шлю,

лише у нього сил благаю,

                                                  І хоч поранений встаю,

                                                  Під тягарем хреста ступаю.

                                                  Чашу терпінь до дна я спю,

                                                   Хоч хрест важкий його приймаю.

З хрестом іду я на плечах,

Щоб люд привести до спасіння.

Прошу прозріння в молитвах,

Щоб відійшло душевне тління.

                                                           Щоб вогник був живий в очах,

                                                           Щоб прийняли своє спасіння,

                                                           Щоб душі,хоч і в молитвах,

                                                           Летіти в райський сад цвітіння.

Іду я, поборовши страх,

У небаса,я шлю моління,

Щоб люд прозрів,не вмер в гріхах,

Щоб з тління перейшов в нетління.

                                                                    Іду знесилений,в сльзах,

                                                                    Іду дорогою спасіння.

                                                                    Встав мовчазний,в чиїх словах,

                                                                    Сил почерпну й злегшу терпіння.

Людей всіх охопив злий страх,

Хоч їх веду до воскресіння

Душ і сердець,їх мучить страх

Й бісу відали володіння.

                                                       Я ледь живий,печаль в думках,

                                                       Та вірю,щоб моє терпіння,

                                                        В душах зруйнує хижий страх,

                                                        Приймаю хреснії гоніння.

Не мав поваги у словах,

Й німе було благовоління.

Я вчив їх в притчах,в молитвах.

Отримав ж кару не прощеня.

                                                           Ішов,хреста ніс на плечах,

                                                           Падав побитий на каміння,

                                                           А ще лиш розпочав свій шлях,

                                                           До смерті брами в воскесіння.