Хресна Дорога Ісуса

Стація дванадцята Ісус помирає на хресті

Скінчилась Хресная Дорога,

Ісус вмирає на хресті

Покрилась соромом Голгофа,

На ній вмер Бог неба й землі.

                                                       Якого грішні люди вбили,

                                                       Безгрішного на хрест прибили.

                                                       Безвинного на хрест прибили.

                                                       Того,що їхні ніс гріхи.

Його ж жорстоко катували,

В темниці били,зневажали.

Тортур пятнадцять Він прийняв,

На долю ж Він не нарікав.

                                                             З Нього сміялись й глузували,

                                                             Били в лице,а бо ж плювали

                                                             Ті безсоромні вояки,

                                                              З Бога знущались без вини.

Від них зазнав болючі кари,

Прийняв знущання їхні й рани.

Стіни ж холодної тюрми

Над Ним,мов плакали вони.

                                                                А люди Бога зневажали,

                                                                В четвер всю нічку мордували.

                                                                А в пятницю хреста дали,

                                                                Хресним шляхом Його вели.

Й люди Ісуса ображали

Розпни-обурено кричали.

Вінок терновий одягли,

Й Хресним шляхом Його вели.

                                                                Його почав,шлях в небо знає,

                                                                Від них на плечі хрест приймає.

                                                                Та не отямились вони,

                                                                 Й дорогою страждань вели,

В злобі мов всі тріумфували,

Болюче вдарати старались.

Коли не словом,то плювком

Або ж штовхали кулаком.

                                                                Хреста на плечі накладали,

                                                                Тим страшні муки розпочали.

                                                                 Й смерті дорогою вели,

                                                                 А як скінчилась-розпяли

Усі на смерть Його чекали,

Забули,мертвих воскрешав Він.

Зціляв,як хворими були,

А ще зовуть себе людьми

                                                                  Їх на хресті не проклинає,

                                                                  Сім слів любові промовляє

                                                                  Й за них вмирає на хресті,

 Стація 13                                                                  В гріхах,щоб не були мерлі.

От вже й знімають із хреста,

Холодне й омертвіле тіло.

Ридає Матінка Моя,

Його Їй віддають не сміло.

                                                                 Матуся ніжно обійма,

                                                                 Слізьми,немов дощем,вмирає.

                                                               В серці Її лиш біль й журба,

                                                               Вінець терновий оглядає.

Згодом зніма мого вінця,

Чоло,що терням пробиває.

А кров стікає до лиця,

Струмочком рани промиває.

                                                             З пробитих рук сплива вона,

                                                             З тих,що всіх вас благословляли.

                                                             Та й з ніг стікає багряна,

                                                              Що вам шлях в небо відкривали.

Я був прибитий до хреста,

Й на нім полишений вмирати.

Й радає Діва Пресвята,

Адже для мене вона Мати.

                                                             Та,що на світ цей привела,

                                                              Від бід мене охороняла

                                                              Й Дорогу Хрестну перейшла,

                                                              Разом зі мною біль прийняла.

Заплакана,немов німа,

Ні з ким не хоче розмовляти.

Зблідла,мов білена стіна.

Чи зможе біль цей хтось пізнати?

                                                                  З Її очей сплива сльоза,

                                                                  Мене немов дощем обмила.

                                                                  Немов в дитинстві обійма,

                                                                   Мене моя Матуся мила.

Я бездиханий а Вона,

В своїм мовчанні голосила.

Мечем смерть серце прошива,

Бо на руках мертва Дитина.

                                                               Скільки терпінь перенесла,

                                                               З народження мого й до хресті.

                                                               Вона також хреста несла,

                                                               Й вона зі мною хотіла вмерти.

Її любов свята й проста,

Мене й у смерті потішає.

Її блаженна доброта

Світ від прокляття зберігає

                                                               За всіх людей прийняв хреста,

                                                               Смерть мене з Батьком поєднає,

                                                               Відкрив вам двері в небаса,

                                                               Смерть на хресті вас воскрешає.