Хресна Дорога Марії

                                      Стація 2

                           Ісус бере на себе хрест

Єрусалим неначе збожеволів.

Юрба уже Христу рядить хреста.

Невже забув,що зла мій Син не коїв,

А вчив любові,миру і добра?

                                                    Знімав ярмо з усіх туземних болів.

                                                    Була при цім із Ним  і Я сама.

                                                    Він мертвих воскрешав у Божім Слові.

                                                    Люди ж як вдячність,подають хреста.

Не прийняли вони Святих законів,

Бо у їх душах править сатана.

Ісуса віддали для мук і болів,

Й довкола Нього ворогів стіна.

                                                          Ведуть Його на Хресную Дорогу,

                                                          На плечі вже кладуть гріхів хреста.

                                                          Не прийняли святу пересторогу.

                                                          Хотів для них відкрити небеса

Стою в гурті в сльзах й молюся Богу

Бо у їх душах править сатана.

Ісуса віддали для мук і болів,

Й довкола Нього ворогів стіна.

                                                          Ведуть Його на Хресную Дорогу,

                                                          На плечі вже кладуть гріхів хреста.

                                                          Не прийняли святу пересторогу.

                                                          Хотів для них відкрити небеса

Стою в гурті в сльозах й молюся Богу

І від безсилля в серці біль німий.

Я розділю з Ним Хрестною Дорогу,

Із Ним пройду терновий шлях важкий.

                                                                        Та краще б Я,засудженна стояла,

                                                                         І на собі несла б Йога хреста.

                                                                         Йому життя земне подарувала,

                                                                         Тепер Його втрачаю згину ж Я

Краще Мене б юрба лиха штовхала,

Краще Мене б на смерть цю повела

Бо без Ісуса Я себе не знала.

Без Нього в світі наче не жила.

                                                          Я йшла за Ним.Із Болем споглядала

                                                          На злість людську.В ній ненависть лиха.

                                                          Сина Мого злочинцем називала,

                                                          На вірну смерть з наругою вела.

Чом зло мого,Ісуса так вражає?

Меч болю й моє Серце прошива.

Допомогти у мене сил немаю.

Своє б за Нього віддала життя.

                                                         О Боже Мій,Христос мій потерпає,

                                                         На себе взяв важкі людські гріхи.

                                                         Терпить за всіх,Його що зневажають

                                                         Й глузують з Нього,з гордасті й пихи.

Чи є десь місце у цілому світі,

Щоб не було в нім злоби й цвіт добра

Зумів в серцях їх правду воскресити,

Щоби у Нім побачили Христа?

                                                        На хрест пішов,аби зло умертвити,

                                                        Своєю смертю вбити зачин зла,

                                                        Щоб двері нам у вічність відчинити,

                                                        А душі воскресити для добра

                                                  Стація 3

                                                  Ісус падає перший раз під Хрестом

О Сину Мій,упав Ти під хрестом!

Як помогти полегшити страждання?

Видіння це було пекельним сном,

А Ти вмлівав і падав на каміння.

                                                            Ти знемагав,поборений тим злом,

                                                            Що люд лихий Тобі дав із презріння

                                                            І падав з їх таки важким гріхом

                                                            І підіймавсь,щоб дати їм спасіння.

Та хто збагне твою святу любов?

Хто осягне всю велич й біль терпіння?

Мабуть лиш я,бо в Тобі моя кров,

Ти Син І Бог що гідний воскресіння.

                                                                  І ти ідеш й ступаєш під хрестом,

                                                                  Падеш і терпиш біль цього падіння.

                                                                  І по камінню ллється Свята Кров,

                                                                  Що розбудила землю з ночі тління.

Знову встаєш й ступаєш під ярмом,

Ярмом гріха людського й голосіння.

Віра в Тобі була Святим щитом,

З нею піднявсь,пішов шляхом спасіння.

                                                                Ти був побитий й зранений гріхом

                                                                Отих людей,що вів їх до прозріння

                                                                Ти був для них у рай святим вікном,

                                                                Вони ж Тебе віддали на гоніння

Якби ж це все було лиш страшним сном,

То не було б людського голосіння.

Чоло б не було зранене вікном,

Й колючим тернням слів від зла й презріння.

                                                              Якби ж то в їх серцях жила любов,

                                                              То прийняли б науку про спасіння.

                                                               Не проливалась би невинна Кров,

                                                              І не було б жахливого терпіння.

О Сину мій,знеславлений гріхом,

Прийми,прошу,моє німе моління,

З Тобою я впаду теж під хрестом,

В душі волаю слізним голосінням.

                                                              Упадем й ми роздавлені гріхом,

                                                              Поплачем слізно з наслідків падіння.

                                                              Поборені облудним язиком,

                                                              Наркотиком чи пянством чи курінням

Та чи встаєш У Сповіді з Христом,

Чи лежемо у прірві зла і тління.

Чи боремося в душах із гріхом.

Чи з ним зрослись і він пустив коріння?

                                                                         Хоч впадемо,встаємо із Христом

                                                                    Як інші впадуть піднесім з падіння,

                                                                    Тоді в серцях лиш житиме любов,

                                                                    І Бог простить гріховні злодіяння.

                                                         Стація 4

                                            Ісус зустрічає свою Матір

Йшов на Голгофу Божий Син,

Моє Дитя й життя цвітіння.

Його зустріла,Й часу плин

Немов спнивсь,в очах терпіння.

                                                            Я розгубилася,бо вних,

                                                            Був розпач,біль і голосіння.

                                                            Молилась я за людський гріх,

                                                            Щоб людям Бог хоч дав прозріння.

В очах Христа була любов

І віра в радість воскресіння,

І що Його Святая Кров

Розбудить праведні моління.

                                                      О скільки мук,тіски обмов,

                                                      Будили в серці голосіння,

                                                      Але Господь ніс лиш дюбов,

                                                     Для ворогів просив прощення.

А з ран текла невинна кров,

Струмком стікала на каміння.

Відчувала розпач й серця зов,

Я би взяла Його терпіння.

                                                Я сотні раз благаю знов.

                                                У небеса я шлю моління.

                                                І у мені холола кров,

                                                Як споглядала те терпіння.

Свята незвідана любов

Ішла на смерть щоб воскресіння,

В серцях людей відбулось знов

І щезло грішне в них коріння.

                                                        Щоби звільнись від оков

                                                        Лихого зла у час падіння!

                                                        Щоб розцвіла в серцях любов

                                                        Та,що веде на шлях спасіння.

Люди ж любов не прийняли,

Бо кинулись в гріхів безодню,

Тому тепер страждаєм ми

Так,як колись,в цю мить сьогодні.

                                                               Над ними плачуть матері,

                                                               Коли не йдеш шляхами правди.

                                                               А йдем по гріщній цій землі

                                                               Стежками зла,нещасть і зради.

Плаче Пречиста над Христом.

Вона б взяла Його руки.

Та Він розбитий під хрестом,

Іде і терпить страшні муки.

                                                  І ударяється чолом,

                                                  До болю й сліз кусає губи.

                                                  А Кров Свята тече струмком

                                                  І обмиває грішні люди

                                            Стація 5

                                    Симеон з Киринеї помагає Ісусові нести хрест

Я йшла примліла за Христом

Й сліди кроваві оглядала.

І чула кожен Його стон,

І чула біль із Його ранн.

                                            Серце вже бились в унісон,

                                            І я теж під хрестом конала.

                                            Не прийняв сліз,ні заборон,

                                            А я ніж в серці відчувала.

Ісусик мій ішов на скон,

Його юрба лиха штовхала,

Він падав мов шибки з вікон,

Свята Душа в Ньому страждала.

                                                           Назустріч стрівся Симеон,

                                                           Варта військова наказала

                                                           Нести хреста,ген за Христом,

                                                           Його ж бо сила покидала.

Взяв Симеон Його хреста,

Йшов на Голгофу,що чекала

На смерть невинного Христа,

Хоча із часом з Ним ридала.

                                                    Ішов вгинався під тим злом,

                                                    Котре людина поповняла.

                                                    Відчув він біль Христа,

                                                    В якім Він був й душа ридала.

Дивився в очі й наче сном

У нім душа затрепетала

І велич вмить під тим хрестом

У його серце завітала.

                                         Відчув любов й болючий стон,

                                         Хоч його сила полишала,

                                        Та серце билось в унісон,

                                         Людина в Бога хрест прийняла.

Як йшла розбитая тим злом,

Та радість в серці відчувала,

Що з Киринеї Симеон

Не дав упасти.Все благала.

                                                 О Боже,зглянься,під хрестом

                                                  Твоя ж Дитина потерпала.

                                                   Чому поборений він Злом?

                                                  Його ж я Сином величала.

Допоможи йти тим шляхом,

Що Твоя воля забажала.

Бо знала,Він ішов на скон,

Його смерть на хресті чекала.

                                                       Я йшла безсила за Христом,

                                                       Лиш молитвами помагала.

                                                       І хоч Він зранений гріхом

                                                       В Нім сила Божа пробувала.