Хресна Дорога Марії

                                         Стація 6

                         Вероніка подає Ісусові хустину

Він далі йшов святим шялхом,

Крізь терня й Хресную Дорогу.

Обпльований,побитий злом.

Ніхто не йшов на допомогу.

                                           Роздавлений людським гріхом

                                           Ніс в серці біль,печаль й тривогу,

                                           Але не здався під хрестом

                                           Сповяняв Святую волю Божу.

Святе Господнеє Лице,

Кров з потом й пилом покривала,

Було побите,мов чуже,

Та Ласка Божа в Нім сіяла.

                                          В очах цвіла свята любов,

                                          Що всіх за вчинки злі прощала.

                                          А з під тернового вінця

                                          Багляна кров вже виступала.

В собі відчула я любов,

Святу любов,що воскрешала.

І прагнула обтерти кров

Ісус Сина,що стікала.

                                   Не хтіла слухать заборон,

                                   Його б слізьми пообмивала.

                                   Лише б обтерла і полон

                                  Багряна кров вже виступала.

Мабуть,бужання на лиці

Моєму думка зголосила,

І Вероніка на бігці

Хустиною Христа обтерла.

                                                Він був побитий У вінці

                                                Терновім й кров Його вкривала.

                                                А як обтерла,на платці

                                                Його відбиток огладяла.

Зраділа я,що знов краса

Обличчя Бога освітила.

Він зрозумів,що з Ним йду я 

Я його мати,Він Дитина

                                    Коли ж терпить душа твоя,

                                    Прийди до Мене чи До Сина

                                    В кожнім хто терпить Лик Христа,

                                    Й душа його теж хрест носила.

Як терпить хтось й несе вінця

Тернового,мов сиротина.

Прийміть любові посланця,

Хай Вероніка вас підійме.

                                          Обітре сльози із лиця,

                                          З любовю у душі прилине.

                                          Згадай про мене,я ж твоя

                                          Йдля тебе Мати,як для сина

                                   Стація 7

                  Ісус 2 раз раадє під хрестом

Паде раз й другий під хрестом,

Моя знеможена Дитина.

Поборена підступним злом,

А я зомліла в цю хвилину.

                                    Син був знесилений ярмом,

                                    Котрий Йому клала людина.

                                    Своєїм переступом й гріхом,

                                    Його що тягне в домовину

Терпіння згіркло полином,

Кололо серце щохвилини.

Я стала білим полотном.

Примліла Час мов вічність лине.

                                        Чи підійметься із хрестом?

                                        Чи сил Йому піднятись стане?

                                        Я би підбігла й мій покров,

                                        Йому хоч затулив би рани.

Я би несла Його з хрестом,

Я би взяла Його на руки

І біль напевне б відійшов,

І ті що віддали на муки

                                     Я знаю Він не мій лиш Син,

                                     Але й Син Божий,розумію

                                     Але ж в знемозі мало сил

                                    Його ж пітримать не зумію.

Прошу у Тебе,Боже ,сил

Прошу Тебе,як лиш умію

Його з падіння підійми

Піду з НиМ далі не зомлію

                                      Штовхає лютая юрба,

                                      Ногами копає й збиває

                                      Що серце ріжуть без ножа

                                      Й словами підлими вбивають.

Злість світу злобная юрба

Взяла на себе й проклинає

Того,що лікував серця

Що їхніх мертвих воскрешає

                                        Яка гріховна сліпота

                                        їх розум й серце половина!

                                       Я з ними йшла,немов мертва

                                       Там йшов мій Син,я з ним терпіла