Хресна Дорога Марії

                                     12 стація

                          Ісус помирає на хресті

Хреста підняли догори .

На нім Мій Син висить розп’ятий.

О скільки болю і журби

Зійшлось в мені . Його ж я мати

До неба Сина підняли

І там полишили вмирати .

І власні душі розп`яли ,

Бо не пізнали вічной правди .

Убивством в пекло повели

Всіх тих , хто зле -”Розпни !“-.кричали .

Якби ж отямитись мог ли ,

Т о би не вбили й не розп’яли .

А так убили й розпяли

І шляхів правди не шукали .

Забули . Чу да , що творив .

Забули , мертвих воскрешав Він .

Себе ж дав вбити на хресті,

Дав руки й ноги пригвоздити

Й просив у Батька - “Пощади,

Бо несвідомі твої діти!”

Помер від горя і біди,

І не чекав від них пощади.

Себе віддав за їх гріхи,

Відкривши шлях у вічність правди.

Його кровавії сліди

Землю Г олгофи обпікали.

Сором тоді покрив її,

Як він помер у Божій славі.

До Батька Духом відійшов .

Його ж чинив святую волю.

Він смертю небо відчинив,

Рай привідкрив мені з тобою.

Любов розп`ята на хресті

У муках й болях помирала.

Відкрила Рай мені й тобі

Всім тим , що жертву вшанували.

Я помирала теж тоді,

Бо кров немов вода стікала.

В собі відчула біль святий

І слізно під хрестом ридала.

Неслися в небо молитви .

Свій біль я Богу в жертву дала ,

Бо на жертовник пресвятий

В Чашу Ісуса Кров стікала .

Пречиста Діво поможи

І нам хрести за Спасом нести ,

За Ним йти у праведні світи

Щоб у майбутньому воскрести...

                           Стація 13

                 Ісуса знімають з хреста

До неба Сина підняли

І там полишили вмирати .

І власні душі розп`яли ,

Бо не пізнали вічной правди .

Убивством в пекло повели

Всіх тих , хто зле -”Розпни !“-.кричали .

Якби ж отямитись мог ли ,

Т о би не вбили й не розп’яли .

А так убили й розпяли

І шляхів правди не шукали .

Забули . Чу да , що творив .

Забули , мертвих воскрешав Він .

Себе ж дав вбити на хресті,

Дав руки й ноги пригвоздити

Й просив у Батька - “Пощади,

Бо несвідомі твої діти!”

Помер від горя і біди,

І не чекав від них пощади.

Себе віддав за їх гріхи,

Відкривши шлях у вічність правди.

Його кровавії сліди

Землю Г олгофи обпікали.

Сором тоді покрив її,

Як він помер у Божій славі.

До Батька Духом відійшов .

Його ж чинив святую волю.

Він смертю небо відчинив,

Рай привідкрив мені з тобою.

Любов розп`ята на хресті

У муках й болях помирала.

Відкрила Рай мені й тобі

Всім тим , що жертву вшанували.

Я помирала теж тоді,

Бо кров немов вода стікала.

В собі відчула біль святий

І слізно під хрестом ридала.

Неслися в небо молитви .

Свій біль я Богу в жертву дала ,

Бо на жертовник пресвятий

В Чашу Ісуса Кров стікала .

Пречиста Діво поможи

І нам хрести за Спасом нести ,

За Ним йти у праведні світи

Щоб у майбутньому воскрести...

                        Стація 14

    Ісуса вкладають до гробу

Коли сонце за обрій сідало ,

Я від гробу Г осподнього йшла .

В мені серце від туги кричало ,

Та жили ще в мені ті слова . . .

Ті слова , що з уст Сина злітали,

Від яких трепетала душа ,

Що про страсті його пригадали

Т ож від згадки болить голова .

Та прийде кінець болю й печалі ,

Бо воскресне Син третього дня .

Збережу ці слова і надалі ,

Щоби швидше неділя прийшла .

Слова Сина мене зігрівали

І надія в мені розцвіла .

Серце й душу немов воскрешали ,

Віру в диво в собі берег ла .

Віра в те , що мій Син підійметься ,

Піднесеться із гробу в життя ,

В Ньому знову життя відродиться ,

Він воскресне на зло силам зла .

Й “-Алилуя! “,з землі вознесеться

У святі неземні небеса .

Грішний люд від гріха підійметься,

В нім розквітне від щастя душа .

Мрія ця в серці пташк ою б`ється ,

І наповнює сенсом життя .

Знаю ,з гробу мій Син підійметься ,

В небеса пресвяті до Отця .

Смерть під ноги йому впокориться ,

Бо немає вже жала вона .

В тобі й мені Христос відродиться ,

Бо в нас віра у нього жива .

Смерть нік оли назад не вернеться ,

Бо безсилий лихий сатана .

І крізь сльози мій Син усміхнеться

І відкриє небесні врата .

В воскресінні земля оновиться ,

Скине з себе покров лиха й зла .

Люд із рабства гріхів піднесеться ,

В ньому Боже насіння , душа . . .

Не даремно Свята Кров проллється

Мого Сина Ісуса Христа .

Задум Божий на Ньому здійснився ,

Сповнив всі сподівання Т ворця .

І жвавіш моє серденько б’ється .

В воскресінні , воскресну сама .

А поки , я продовжу молиться

За світанок недільного дня .

                     Стація 15

    Ісус воскресає з гробу

Коли сонце за обрій сідало ,

Я від гробу Г осподнього йшла .

В мені серце від туги кричало ,

Та жили ще в мені ті слова . . .

Ті слова , що з уст Сина злітали,

Від яких трепетала душа ,

Що про страсті його пригадали

Т ож від згадки болить голова .

Та прийде кінець болю й печалі ,

Бо воскресне Син третього дня .

Збережу ці слова і надалі ,

Щоби швидше неділя прийшла .

Слова Сина мене зігрівали

І надія в мені розцвіла .

Серце й душу немов воскрешали ,

Віру в диво в собі берег ла .

Віра в те , що мій Син підійметься ,

Піднесеться із гробу в життя ,

В Ньому знову життя відродиться ,

Він воскресне на зло силам зла .

Й “-Алилуя! “,з землі вознесеться

У святі неземні небеса .

Грішний люд від гріха підійметься,

В нім розквітне від щастя душа .

Мрія ця в серці пташк ою б`ється ,

І наповнює сенсом життя .

Знаю ,з гробу мій Син підійметься ,

В небеса пресвяті до Отця .

Смерть під ноги йому впокориться ,

Бо немає вже жала вона .

В тобі й мені Христос відродиться ,

Бо в нас віра у нього жива .

Смерть нік оли назад не вернеться ,

Бо безсилий лихий сатана .

І крізь сльози мій Син усміхнеться

І відкриє небесні врата .

В воскресінні земля оновиться ,

Скине з себе покров лиха й зла .

Люд із рабства гріхів піднесеться ,

В ньому Боже насіння , душа . . .

Не даремно Свята Кров проллється

Мого Сина Ісуса Христа .

Задум Божий на Ньому здійснився ,

Сповнив всі сподівання Т ворця .

І жвавіш моє серденько б’ється .

В воскресінні , воскресну сама .

А поки , я продовжу молиться

За світанок недільного дня .